В тексті роману Любко Дереш неодноразово вживає слово «дежав’ю» для опису одного з проявів стану зміненої свідомості, викликаного дією «офтальмологічних психоделіків» – «архе» (наприклад, [цитата_1], [цитата_2]). Тобто, в термінах, запропонованих Дерешем, дежав’ю – це коли тебе дежав’ючить (значення слова «дежав’ю» відрізняється від значення слова «дежавю»). Зокрема, слово «дежав’ю» зустрічається в 4-му ([цитата_3]) та 11-му ([цитата_1]) розділах роману. Щодо інших слів, утворених від слова «дежав’ю», то вони в тексті зустрічаються двічі: в назві 4-го розділу є слово «дежав’ючить», а в тексті 11-го – «задежав’ючило».
Слова «дежав’ю», «дежав’ючить», «задежав’ючило» належать до одного словотвірного гнізда. Причому, слово «дежав’ю», вочевидь, є твірним.
Слово «дежав’ю» є авторським неологізмом, утвореним шляхом поєднання слова «дежавю» з коренем «в’ю», від якого, зокрема, утворене слово «в’ючити». Враховуючи, що першим словом з коренем «в’ю», яке автор вводить у роман, є дієслово «в’ючить» (та наведені в примітці, що його пояснює, «бути нав’юченим», «в’ючити»), можна говорити, що неологізм «дежав’ю» утворено від слова «в’ючити».
Підсумовуючи все вищезазначене, видно, що єдиним неологізмом, утвореним від слів «в’ючити» та «дежавю», що зустрічався б як в одинадцятому, так і в четвертому розділах роману, є слово «дежав’ю».
Цитата_1: «Знову тілом пробігся легкий струм і злегка задежав’ючило. Жінка прохопилася, що вона з тридцять дев’ятого.
А виглядала років десь на п’ятдесят, не більше. Певно, старій і досі видається, що зараз кінець вісімдесятих. Не оправилася після фіаско московської Олімпіади.
Божевільна. Номад.
Номад.
Адже я колись користалася з їхніх послуг. І не раз.
Всі ми це робили. У дитинстві. Декотрі з нас погубилися.
Пам’ятаєте?
На кілька подихів вона справді повірила, нібито божевільна Марія на прізвисько Плоскогубці перенесла її в інший вимір. І що дивне дежав’ю — це загадки з дитинства.
Оглядовий майданчик заповнила групка туристів — жодних видимих ознак номадизму. Терезка відчула, як повертається тривіальність, а разом з нею — і затишок. Все в порядку. Світ залишився таким, яким і був.»
Цитата_2: «О ні, тільки не дежав’ю. Ще одного сьогодні я не переживу», — Терезка прислухалась до себе, але більше викривлень не спіймала.»
Цитата_3: «Довкола — суцільне дежав’ю без кінця краю.
Щоби не випасти з себе, Терезка охопила руками коліна.»
P. S. Усі цитування за
ссылка